Д-димер — специфічний продукт розпаду (деградації) волокон фібрину під дією плазміну і деяких неспецифічних фібринолітиків. Д димер являє собою структурну одиницю найменшого розміру при розщепленні плазміном молекули фібрину. Називається «димером», тому що містить два з’єднані D фрагменти білка фібриногену. Концентрація D.-д. у сироватці крові пропорційна активності фібринолізу та кількості лізованого фібрину. Рівень D-димерів свідчить про інтенсивність процесів утворення й руйнування фібринових згустків. D.-д. можна віднести як до маркерів активації системи згортання крові та фібриноутворення, так і до маркерів активації фібринолізу. Він також може вважатися показником кругообігу фібрину в крові. Період напівжиття D.-д. становить близько 8 год; кліренс здійснюється через нирки і ретикулоендотеліальну систему.
У всіх методах дослідження використовуються моноклональні антитіла до ізотопів на D.-д., які утворюються при розщепленні нерозчинного фібрину плазміном. Цих епітопів немає на фібриногені та розчинних фібрин-мономерних комплексах, тому D.-д. — показник того, що в процесі фібринолізу розщеплюється саме фібрин, а не фібриноген або фібрин-мономери. Оскільки ці антитіла не взаємодіють із фібриногеном, дослідження можуть проводитися як у плазмі, так і в сироватці крові. На його визначення практично не впливає техніка взяття крові, домішка тромбоцитів, не потрібно використання інгібіторів для пригнічення інших факторів.
Д димер розглядають як маркер здатності до гіперкоагуляції й ендогенного фібринолізу, підвищені рівні яких реєструють у хворих із тромбозами. Такий позитивний тест має негативне прогностичне значення у хворих з глибоким тромбозом вен нижніх кінцівок і тромбоемболією легеневої артерії у 85–90% випадках з підозрою на цю патологію. В амбулаторних хворих цей тест є додатковим засобом, включеним до більшості алгоритмів обстеження з метою виключення діагнозу глибокого тромбозу вен. Рекомендувати визначення D.-д. доцільно і під час вагітності, за якої плазмовий рівень його поступово зростає (до 1500–3000 нг/мл) і є слабким прогностичним моментом для виключення діагнозу тромбозу глибоких вен після 20 тиж вагітності. У період пологів рівень D.-д. зазвичай сильно зростає, а потім швидко знижується на 3-й день після пологів і повертається до нормальних значень поступово (приблизно через 4 тиж). D.-д. є чутливим маркером для визначення ДВЗ-синдрому, а також для оцінки потенційного ризику у хворих із ДВЗ-синдромом і для моніторингу в динаміці розпочатої терапії. Встановлено, що D.-д. є незалежним фактором ризику серцево-судинної смерті та ішемічної хвороби серця. Відзначено роль підвищення рівнів D.-д. і фібриногену у хворих із миготливою аритмією як передвісників тромбоемболічних ускладнень. Достовірно доведено (2004) значення D.-д. у виживанні таких пацієнтів. Показано інформативність D.-д. також як маркера при субклінічній тромбофілії, при первинному або вторинному безплідді й тромбофілії неуточненої етіології. Продемонстровано високу прогностичну цінність D.-д. у пацієнтів з ізольованим головним болем з метою виключення церебрального венозного тромбозу. Встановлено, що у пацієнтів з раком молочної залози рівень D.-д. зростає прямо пропорційно ступеню пухлини і наявності гангліонарних метастазів.
Таким чином, різке підвищення концентрації D.-д. може свідчити про велику кількість тромбів у кров’яному руслі, що найчастіше зумовлено венозною тромбоемболією або ДВЗ-синдромом. При цьому результати дослідження не дозволяють встановити локалізацію тромбозу. Нормальний рівень Д димерів означає, що швидше за все у пацієнта немає гострої форми захворювання, яка викликає тромбоутворення. Помірне підвищення концентрації D.-д. часто відзначають при недавно перенесених хірургічних операціях, невеликих травмах, серцево-судинних, онкологічних захворюваннях, хворобах печінки та вагітності з нормальним перебігом, особливо на пізніх термінах. Концентрація його може бути підвищеною у людей літнього віку, а також у пацієнтів із високим рівнем ревматоїдного фактора при ревматоїдному артриті.
Референтні значення концентрації D.-д.: концентрація D.-д. у плазмі/сироватці/цільній крові здорових людей з відсутністю тромботичного ризику — до 500 нг/мл (0,5 мкг/мл).
На підвищення концентрації D.-д. у крові можуть впливати естрогени або інші гормональні оральні контрацептиви. Цей показник може зростати при тяжких травматичних ушкодженнях, після операційних втручань, у людей літнього віку, а також на тлі вагітності з нормальним перебігом. Показано, що рівень D.-д. може прямо пропорційно підвищуватися паралельно зі збільшенням концентрації сироваткового онкомаркера раку яєчника (СА125). Визначення D.-д. проводять імуноферментним методом з використанням моноклональних антитіл, методом імунодифузії, турбідиметрії, латекс-аглютинації.
Герасименко В.А., Оганесян Н.А. Оценка концентрации Д-димера в клинико-лабораторной практике // Справочник заведующего клинико-диагностической лабораторией. — 2011. — № 5; Момот А.П. Патология гемостаза. — СПб., 2006; Момот А.П., Цывкина Л.П., Тараненко И.А. и др. Современные методы распознавания состояния тромботической готовности: Моногр. — Барнаул, 2011; Alons I.M., Jellema K., Wermer M.J., Algra A. D-dimer for the exclusion of cerebral venous thrombosis: a meta-analysis of low risk patients with isolatedheadache // BMC Neurol. — 2015. — Vol. 15, № 118; Arnautović-Torlak V., Pojskić B., Zutic H., Rama A. Values of D-dimer test in the diagnostics of pulmonary embolism // Med. Glas. — 2014. — Vol. 11, № 2; Wada T., Gando S., Mizugaki A. et al. Coagulofibrinolytic changes in patients with disseminated intravascular coagulation associated with post-cardiac arrest syndrome-fibrinolytic shutdown and insufficient activation of fibrinolysis lead to organ dysfunction // Thromb. Res. — 2013. — Vol. 132, № 1.